КРЕМЕНЕЦЬКА  МІСЬКА  РАДА

                  СЬОМЕ  СКЛИКАННЯ                  

ТРИНАДЦЯТА СЕСІЯ

                                

РІШЕННЯ

від 07  липня 2016 року                                                                           №  513

Про встановлення місцевих

податків і зборів на 2017 рік

Відповідно до ст.ст. 26, 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись статтями 10, 12, розділами VI, ХІІ, ХІV Податкового кодексу України, Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», з метою зміцнення матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування та  поповнення доходної частини місцевого бюджету, беручи до уваги пропозиції комісії з питань законності, громадського порядку і боротьби зі злочинністю, комісії з питань культурного, соціально-економічного розвитку, фінансів і бюджету, Кременецька міська рада

В И Р І Ш И Л А:

1. Встановити на території м. Кременець на 2017 рік наступні місцеві податки і збори:

1) податок на майно:

а) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

- для об’єктів житлової нерухомості;

- для об’єктів нежитлової нерухомості;

б) транспортний податок;

в) плата за землю (земельний податок);

2) єдиний податок;

      3) туристичний збір;

      4) збір за паркування автотранспорту.          

2. Затвердити Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (додаток 1).

            3. Затвердити Положення про транспортний податок (додаток 2).

            4. Затвердити Положення про плату за землю (земельний податок) (додаток 3).

            5. Затвердити Положення про єдиний податок (додаток 4).

            6. Затвердити Положення про туристичний збір (додаток 5).

            7. Затвердити Положення про збір за паркування автотранспорту (Додаток 6).  

            8. Рішення набирає чинності з дня його оприлюднення, шляхом розміщення на сайті міської ради (повний текст) та опублікування у районній газеті «Діалог» (скорочений текст).

            9. Копію рішення надіслати Кременецькій ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області.

            10. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови згідно з розподілом обов’язків.


Міський голова                                                                                               О. А. КОВАЛЬЧУК

Додаток 1                                                                                                                                   до рішення Кременецької міської ради

від 07 липня 2016  №                                                                                                                                          

ПОЛОЖЕННЯ

про податок  на нерухоме майно, відмінне  від земельної ділянки

І. Загальні положення

1. Податок на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки встановлюється на 2017 рік на підставі ст.ст. 10, ст. 266 Податкового Кодексу України на території Кременецької міської ради.

ІІ. Платники податку

1. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

2. Визначення платників податку в разі перебування об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

ІІІ. Об’єкт оподаткування

1. Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

2. Не є об’єктом оподаткування:

а) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки;

ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;

д) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину;

е) об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

з) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств;

и) об’єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об’єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг.

3. Об’єктами житлової нерухомості є:

  1. будівлі, віднесені до житлового фонду:

а) житловий будинок (садибного типу та квартирного типу);           б) прибудова до житлового будинку;

в) квартира;                 г) котедж;               д) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах;

2) садовий будинок (сезонного використання);

3) дачний будинок.

4. Об’єктами нежитлової нерухомості є:

1) будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

2) будівлі офісні – фінансового обслуговування, адміністративно-побутові, для конторських та адміністративних цілей;

3) будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

4) гаражі – наземні й підземні гаражі, криті автомобільні стоянки;

5) будівлі для публічних виступів – казино, ігорні будинки;

6) господарські (присадибні) будівлі (допоміжні приміщення) – сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

7) інші будівлі, не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

ІV. База оподаткування

1. Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

2. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

3. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

V. Пільги зі сплати податку

1. База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 (60) кв. метрів; 

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 (120) кв. метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів;

г) для всієї площі квартири/житлового будинку, що належить учаснику антитерористичної операції та членам сімей загиблих учасників антитерористичної операції на праві власності, але не більше одного об’єкта.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

2. Оподаткуванню не підлягають:

а) господарські (присадибні) будівлі – сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції та інші приміщення, що використовуються як допоміжні до житлових приміщень;

б) житлові будинки, квартири, кімнати у комунальних квартирах, належні двом чи одному із подружжя, сім’я якого у встановленому порядку отримує допомогу як малозабезпечена, якщо площа об’єктів житлової нерухомості не перевищує 200 кв. м.

в) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також державних цільових фондів, фінансування яких здійснюється за рахунок страхових внесків.

4. Пільги зі сплати податку з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не  надаються на:

1) об’єкт/об’єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, передбаченої пунктом 1 цього Розділу;

2) об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

5. Копія рішення міської ради про встановлення додаткових пільг, передбачених цих Розділом надсилається до 1 лютого поточного року відповідному контролюючому органу.

VI. Ставка податку

1.Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування в таких розмірах:

1) для об’єктів житлової нерухомості (будівлі, віднесені до житлового фонду; садовий будинок (сезонного використання); дачний будинок) –  0,3 % мін. з/п.        

2) для об’єктів нежитлової нерухомості:

а) будівлі готельні - 0,6 % мін. з/п;

б) торговельні – 1,2 % мін. з/п;

в) будівлі офісні – 2 % мін. з/п;

г) гаражі – 0,4 % мін. з/п;   

г) будівлі для публічних виступів – 3 % мін. з/п;       

е)  інші будівлі – 0,6 % мін. з/п.

VII. Податковий період

 1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

VIII. Порядок обчислення суми податку

1. Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» пункту 1 Розділу V цього Порядку, та пільги з оподаткування, у разі її встановлення, а також відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об’єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» пункту 1, підпункту «а» пункту 3 Розділу V цього Порядку, та пільги з оподаткування, у разі її встановлення, а також відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об’єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" пункту 1 Розділу V цього Порядку, та пільги з оподаткування, у разі її встановлення, а також відповідної ставки податку;

г)  сума податку, обчислена з урахуванням пунктів 2 і 3 цього Розділу, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пунктом 1 цього Розділу, та відповідні платіжні реквізити міської ради за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в 10-денний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

3. Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

- об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

- розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

- права на користування пільгою із сплати податку;

- розміру ставки податку;

- нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

4.Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані щоквартально у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об’єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5. Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою – платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

ІХ. Порядок обчислення сум податку в разі зміни власника

 об’єкта оподаткування податком

1. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника — починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

2. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Х. Порядок сплати податку

1.Податок сплачується за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

ХІ. Строки сплати податку

11.1. Податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Міський голова                                                                                                                           О. А. Ковальчук

Додаток 2                                                                                                                                   до рішення Кременецької міської ради

від   07 липня  2016 року  №                                                                                                                                          

ПОЛОЖЕННЯ

про транспортний податок

І. Загальні положення

1. Транспортний податок встановлюється на 2017 рік на підставі ст.ст. 10, ст. 267 Податкового Кодексу України на території Кременецької міської ради.

ІІ. Платники податку

1. Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до Розділу ІІІ цього Положення є об’єктами оподаткування.

ІІІ. Об’єкт оподаткування

1. Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

ІV. База оподаткування

1. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до Розділу ІІІ цього Положення.

V. Ставка податку

1. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до Розділу ІІІ цього Положення.

VI. Податковий період

1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

VII. Порядок обчислення суми податку

1. Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам − нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об’єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

3. Органи внутрішніх справ зобов’язані до 1 квітня 2017 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об’єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

З 1 квітня 2017 року органи внутрішніх справ зобов’язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

4. Платники податку − юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою − платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

5. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником − починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об’єкт.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

6. За об’єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

VІІІ. Порядок сплати податку

  1. Податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

ІХ. Строки сплати податку

1. Транспортний податок сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Міський голова                                                                                                                               О. А. Ковальчук

Додаток 3                                                                                                                                   до рішення Кременецької міської ради

                                                                                від   07 липня  2016 року  №    

ПОЛОЖЕННЯ

про плату за землю (земельний податок)

І. Загальні положення

1. Плата за землю (земельний податок) встановлюється на 2017рік на підставі ст.ст. 10, ст. 269-289 Податкового Кодексу України на території Кременецької міської ради.

ІІ. Платники податку

1. Платниками земельного податку є:

1) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2) землекористувачі.

2. Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV Податкового Кодексу України.

ІІІ. Об’єкт оподаткування

1. Об’єктами оподаткування земельним податком є :

1) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

2) земельні частки (паї), які перебувають у власності.

2. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податком:

1) сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безу-мовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

2) землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

3) земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

4) землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди, захисні насадження, шумові екрани, очисні споруди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, склади, гаражі, резервуари для зберігання пали-вно-мастильних матеріалів, комплекси для зважування великогабаритного транспорту, виробничі бази, штучні та ін. споруди, що перебувають у державній власності, власності державних підприємств або влас-ності господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 % акцій (часток, паїв) належить державі;

5) земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградн. до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

6) земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;

7) земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, користуються приміщеннями та прилеглими до них земельними ділянками на безоплатній основі;

8) земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.

ІV. База оподаткування

1. Базою оподаткування земельним податком є:

а) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

б) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

V. Ставка податку

1. Ставка зем. податку – визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.

2. Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), встановлюється у розмірі:

1) 0,03 % від їх нормативної грошової оцінки для земельних ділянок житлової та громадської забудови усіх форм власності, що використовуються в некомерційних цілях;

2) 1,5 % від їх нормативної грошової оцінки  для земельних ділянок промисловості;

3) 1,5 % від їх нормативної грошової оцінки для земельних ділянок транспорту;

4) 2 % від їх нормативної грошової оцінки  для земельних ділянок зв’язку, енергетики;

5) 1 % від їх нормативної грошової оцінки  для земельних ділянок оборони та іншого призначення;

6) 0,2 % від їх нормативної грошової оцінки  для земельних ділянок  сільськогосподарського призначення;

7) 1 % від їх нормативної грошової оцінки для земельних ділянок оздоровчого та рекреаційного призначення;

8)1,5 % від їх нормативної грошової оцінки для земельних ділянок житлово-громадської забудови, лісогосподарського призначення, водного фонду, що використовується в комерційних цілях.

3. Ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) встановлюється у розмірі 12 % від їх нормативної грошової оцінки.

VI. Пільги зі сплати податку

1. Від сплати земельного податку звільняються фізичні особи:

1) інваліди першої і другої групи;

2) фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

3) пенсіонери (за віком);

4) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

5) фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

2. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 1 цього розділу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

1) для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

2) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

3) для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

4) для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

5) для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

3. Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку.

4. Від сплати земельного податку звільняються юридичні особи:

1) санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;

2) громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається уповноваженим органом відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов’язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно із законодавством;

3) бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

4) дошкільні, позашкільні та загальноосвітні навчальні заклади державної та комунальної власності, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також відповідних фондів;

5) дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади;

6) органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації комунальної форми власності.

Додатково від сплати земельного податку звільняються, ботанічні сади,  підприємства, установи, організації тощо, у власності чи користуванні яких перебувають землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також історико-культурного призначення.

5. Якщо право на пільгу виникає у платника податку протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

6. Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренди) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від їх форм власності і джерел фінансування.

VIІ. Податковий період

  1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
  2. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

VIIІ. Порядок обчислення плати податку

1. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

3. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

4. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

5. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 Податкового Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

6. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

7. Юридична особа зменшує податкові зобов'язання із земельного податку на суму пільг, які надаються фі-зичним особам відповідно до пункту 281.1 статті 281 Податкового Кодексу за земельні ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні і входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи.

Такий порядок також поширюється на визначення податкових зобов'язань із земельного податку юридич-ною особою за земельні ділянки, які відведені в порядку, встановленому Законом України «Про основи соці-альної захищеності інвалідів в Україні» для безоплатного паркування (зберігання) легкових автомобілів, якими керують інваліди з ураженням опорно-рухового апарату, члени їх сімей, яким відповідно до порядку за без-печення інвалідів автомобілями передано право керування автомобілем, та законні представники недієздатних інвалідів або дітей-інвалідів, які перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового апарату.

ІХ. Порядок сплати податку

1. Податок сплачується за місцезнаходженням об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Х. Строки сплати податку

1. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

2. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

3. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

4. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

5. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може спла-чуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових пла-тежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу.

6. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

7. У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

8. Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Міський голова                                                                                                               О. А. Ковальчук

Додаток 4                                                                                                                                 до рішення Кременецької міської ради

від   07 липня  2016 року  №    

                                                                                                                                        

ПОЛОЖЕННЯ

про єдиний податок

І. Загальні положення

1. Єдиний податок встановлюється на 2017 рік на підставі ст.ст. 10, 291 – 300 Податкового Кодексу України на території Кременецької міської ради.

ІІ. Платники податку

1. Суб'єкти  господарювання,  які  застосовують  спрощену  систему оподаткування,  обліку та звітності,  поділяються на  такі  групи платників єдиного податку:

1) перша група – фізичні особи-підприємці, які  не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торгівельних місць на ринках та/або провадять  господарську діяльність  з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких  протягом календарного року не перевищує 300 000 гривень.

2) друга група -  фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного  господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують  працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.

До цієї групи не належать фізичні особи-підприємці, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до 3-ї групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група – сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка с/г товаро-виробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або не перевищує 75 %.

2. При розрахунку загальної кількості осіб, які  перебувають у трудових відносинах з платником  єдиного податку -  фізичною особою, не враховуються наймані  працівники,  які  перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю  і  пологами  та  у  відпустці  по  догляду  за дитиною до досягнення нею передбаченого  законодавством віку.

При розрахунку середньооблікової кількості працівників застосовується визначення, встановлене Податковим кодексом України.              

3. У селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) з племінної справи у тваринництві до продукції власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника також належать племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) із племінної справи у тваринництві та реалізовані вітчизняним підприємствам для осіменіння маточного поголів’я тварин.

4. Якщо сільськогосподарський товаровиробник утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75 % за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на:

а) усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються;

б) кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу;

в) особу, утворену шляхом перетворення.

Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття або приєднання, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які беруть участь у їх утворенні, дорівнює або перевищує 75 %.

Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом перетворення платника податку, можуть бути платниками податку в рік перетворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 %.

Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом поділу або виділення, можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 %.

Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податк. (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 %";

5. Не можуть бути платниками єдиного податку 1-ї – 3-ї груп:

1) суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

а) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);

б) обмін іноземної валюти;

в) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-масти-льних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

г) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

д) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;

е) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III Податкового Кодексу;

є) діяльність з управління підприємствами;

ж) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);

з) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

і) діяльність  з організації, проведення гастрольних заходів;

2) фізичні особи-підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту;

3) фізичні особи-підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 ге-ктара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежит-лові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;

4)  страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, ін. фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;

5) суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;

6) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

7) фізичні та юридичні особи – нерезиденти;

8) суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

6. Не можуть бути платниками єдиного податку 4-ї групи:

1) суб’єкти господарювання, у яких понад 50 % доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);

2) суб’єкти господарювання, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 − 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;

3) суб’єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

7. Платники єдиного  податку  1-ї – 3-ї груп повинні здійснювати  розрахунки  за  відвантажені  товари  (виконані   роботи,   надані  послуги)    виключно   в   грошовій   формі  (готівковій   та/або  безготівковій).

ІІІ. Об’єкт оподаткування.

1. Об’єктом оподаткування платника єдиного податку першої – третьої груп є дохід.

Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йомуу користування, у тому числі на умовах оренди. Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.

Доходом платника єдиного податку 1-ї – 3-ї груп є:

1) для фізичної особи-підприємця  –  дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній частиною 3 цього розділу. При цьому до доходу  не включаються отримані пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані  від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

2) для юридичної особи –  будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень  такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 3 цього розділу.

2. При продажу основних засобів юридичними особами - платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.

Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.

3. До суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), якими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та ін. письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або ін. компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених Податковим Кодексом.

4. У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

5. Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених Податковим Кодексом.

У разі здійснення торгівлі товарами або послугами з використанням торговельних автоматів чи ін. подібного об-ладнання, що не передбачає наявності реєстратора розрахункових операцій, датою отримання доходу вважається да-та вилучення з таких торговельних апаратів та/або подібного обладнання грошової виручки. Якщо торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України.

6. Не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону.

7. До складу доходу, визначеного цим розділом не включаються:

1) суми податку на додану вартість;

2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;

3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;

4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;

5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;

6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших по-датків і зборів, встановлених Податковим Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця;

7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених Податковим Кодексом;

8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;

9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених Податковим Кодексом, та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів;

10) дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному Податковим Кодексом.

8. При визначенні обсягу доходу, що дає право суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді, не включається дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди.

9. Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають право платники єдиного податку за умови не перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку. При цьому якщо протягом календарного року платники першої і другої груп використали право на застосування іншої ставки єдиного податку у зв’язку з перевищенням обсягу доходу, встановленого для відповідної групи, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році такі платники мають за умови не перевищення ними протягом року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 1 Розділу ІІ даного Положення.

IV. База оподаткування.

1. Базою оподаткування податком для платників єдиного податку першої - третьої груп є вартісне вираження обсягу доходу платника єдиного податку отриманого протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі.

2. Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподар-ських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ цього Кодексу.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова оцінка ріллі в місті, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Податкового Кодексу України.

V. Ставки податку та порядок їх обчислення.

1. Ставки  єдиного  податку  для платників першої-другої груп встановлюються у  відсотках  (фіксовані ставки)   до   розміру  мінімальної  заробітної  плати (далі – мін. з/п), встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та третьої групи – у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксована  ставка   єдиного   податку  на 2017 рік для  фізичних осіб - підприємців,  які здійснюють господарсь-ку діяльність,   залежно від  виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний  місяць, встановлюється:

- для першої групи платників єдиного податку – 10 % розміру мін. з/п.;

- для другої групи платників єдиного податку – 20 % розміру мін. з/п.

2. Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 % доходу – у разі сплати податку на додану вартість;

2) 5 % доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

                Для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі, визначеному підпунктом 2 даного пункту.

4. Для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи – підприємці) ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 12, і 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового Кодексу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;

5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1, 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового Кодексу відповідно.

5. Для платників третьої групи (юридичні особи) ставки єдиного податку встановлюються у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 2 цього Розділу:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпункті 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового Кодексу;

2) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу;

3) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

6. У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максим. розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.

7. Ставки, встановлені пунктами 2-5 цього Розділу застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 293.8 статті 293 Податкового Кодексу.

8. Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок єдиного податку визначається пунктом 293.9 статті 293 Податкового Кодексу.

VІ. Податковий період.

1. Для платників єдиного податку  першої, другої та четвертої груп податковим (звітним) періодом  є  календарний рік.

Для платників єдиного податку третьої групи податковим (звітним) періодом є  календарний квартал.

2. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Попередній податковий (звітний) рік для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників – період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року.

Податковий (звітний) період для сільськогосподарських товаровиробників, що ліквідуються, – період з початку року до їх фактичного припинення. 

3. Для суб'єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

4. Для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб - підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку.

Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб'єктів господарювання (новостворених), які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.

5. Для суб'єктів господарювання, які утворюються в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли до такої реорганізації, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому погашено такі податкові зобов'язання чи податковий борг і подано заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування.

6. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.

7. У разі зміни податкової адреси платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо зміни податкової адреси.

VІІ. Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку.

1. Платники єдиного податку  першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше  20 числа поточного місяця (включно).

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

2. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

3. Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

4. Сплата єдиного податку платниками першої – третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

5. Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

6. Помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому Податковим Кодексом.

7. Єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

8. У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

У разі анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу податкові зобов’язання зі сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому проведено анулювання реєстрації.

9. Платники єдиного падку четвертої групи здійснюють обчислення та сплату податку відповідно до пункту 292-1.3 статті 292-1, пункту 295.9 статті 295 Податкового Кодексу.

VІІІ. Строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

1. Платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 пункту 296.1 статті 296 Податкового Кодексу.

2.  Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 1 розділу VІІ цього Положення.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 Податкового Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої групи.

3. Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

4. Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.

5. Особливості подання податкових декларацій визначаються пунктом 296.5 статті 296 Податкового Кодексу.

6. Сума перевищення обсягу доходу відображається у податковій декларації за податковий (звітний) період, у якому відбулось таке перевищення. При цьому отримана сума перевищення доходу, встановленого для платників єдиного податку першої і другої груп, не включається до обсягу доходу, з якого сплачується наступна обрана ставка такими платниками єдиного податку.

7. Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 цієї статті. Уточнююча податкова декларація подається у порядку, встановленому цим Кодексом.

8. Платники єдиного податку для отримання довідки про доходи мають право подати до контролюючого органу податкову декларацію за інший, ніж квартальний (річний) податковий (звітний) період, що не звільняє такого платника податку від обов'язку подання податкової декларації у строк, встановлений для квартального (річного) податкового (звітного) періоду. Така податкова декларація складається з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 статті 296 Податкового Кодексу та не є підставою для нарахування та/або сплати податкового зобов'язання.

9. Особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку визначається статтею 297 Податкового Кодексу.

Міський голова                                                                                                                            О. А. Ковальчук

Додаток 5                                                                                   до рішення Кременецької міської ради

від   07 липня  2016 року  №                                         

ПОЛОЖЕННЯ

про туристичний збір

І. Загальні  положення

1. Туристичний збір справляється у 2017 році на території м. Кременець відповідно до ст.267 Податк. кодексу України.

1. Положення про туристичний збір є обов’язковим до виконання юридичними особами їх філіями (відділеннями, представництвами), фізичними особами-підприємцями, громадянами України, іноземцями, а також особами без громадянства, які надають та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

ІІ. Платники збору

1. Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію м. Кременець  та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

2. Платниками збору не можуть бути особи, які:

а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму,  у м. Кременець;

б) особи, які прибули у відрядження;

в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

г) ветерани війни;

ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

д) особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профі-лактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

е) діти віком до 18 років;

є)  дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.

ІІІ. Об’єкт і база оподаткування збором

1. Базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях, визначених розділом ІV цього Положення, за вирахуванням податку на додану вартість.

2. До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду.

ІV. Податкові агенти

1. Справляння збору  здійснюється:

а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються Кременецькою міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з Кременецькою сільською радою.

2. Перелік податкових агентів визначено додатком 1 до даного Положення.

V. Ставка збору

1. Ставка збору встановлюється у розмірі 1 відсотка до бази справляння збору, визначеної розділом ІІІ цього Положення.

VІ. Порядок обчислення збору

1. Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.

VІІ. Податковий період

1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

VІІІ. Строк та порядок сплати збору

1. Сума туристичного збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк, за місцезнаходженням податкових агентів.

2. Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов'язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору у контролюючому органі за місцезнаходженням підрозділу.

Міський голова                                                                                                                             О. А. Ковальчук

Додаток 1                                                                                 до Положення про туристичний збір, затвердженого рішенням Кременецької міської ради

від   07 липня 2016 року  №

                                                                             

Перелік податкових агентів,
які здійснюють справляння туристичного збору у м. Кременець

1. Адміністрація готелю «Калина» по вул. Дубенська, 175 Б;
2. Адміністрація готелю «Кремінь» по вул. 107-ї Кременецької дивізії, 32;
3. Адміністрація готелю «Едем» по вул. О. Лятуринської, 15/2;
4. Адміністрація готелю  «Універсал сервіс» по вул. Вокзальна, 2;
5. Адміністрація готелю «Віка» по вул. Дубенська, 53;
6. Адміністрація готелю  «Омета» по вул. 107-ї Кременецької дивізії, 3;
7. Адміністрація готелю «Острів» по вул. Дубенська, 145-А;

8. Адміністрація готелю «Старе місто» по вул. Т. Шевченка, 15 А.


  Міський голова                                                                                                                                   О. А. Ковальчук

Додаток 6                                                                                   до рішення Кременецької міської ради

від   07 липня  2016 року  №                                         

П О Л О Ж Е Н Н Я

про збір за місця для паркування транспортних засобів

1. Загальні положення

1.1.Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів (далі — Положення) визначає порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста Кременець (далі збір).

1.2.Положення розроблено відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 268-1 Податкового кодексу України, ст. 30 Закону України від «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та інших законодавчих актів.

1.3.Збір за місця для паркування транспортних засобів — це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету.

2.Платники збору

2.1. Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням Кременецької міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

2.2.Платник збору, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці не за місцем реєстрації такого платника збору, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як платника збору в органі державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

3.Об’єкт оподаткування

3.1. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

4. База оподаткування збору.

4.1. Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

4.2. База оподаткування зменшується на площу земельної ділянки, відведену для безоплатного паркування легкових автомобілів, якими керують інваліди з ураженням опорно-рухового апарату, члени їхніх сімей, яким відповідно до порядку забезпечення інвалідів автомобілями передано право керування автомобілем, та законні представники недієздатних інвалідів або дітей-інвалідів, які перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового апарату, а також для безоплатного паркування транспортних засобів, що належать підприємствам, установам, організаціям громадських організацій Інвалідів та сфери соціального захисту населення і перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового апарату.

5.  Ставки збору

5.1. Ставка збору встановлюється за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі 0,03 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

  Міський голова                                                                                                                              О. А. Ковальчук

КРЕМЕНЕЦЬКА  МІСЬКА  РАДА

СЬОМЕ  СКЛИКАННЯ                  

ТРИНАДЦЯТА СЕСІЯ

                                

РІШЕННЯ

від 07  липня 2016 року                                                                           №  513

Про встановлення місцевих

податків і зборів на 2017 рік

Відповідно до ст.ст. 26, 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись статтями 10, 12, розділами VI, ХІІ, ХІV Податкового кодексу України, Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», з метою зміцнення матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування та  поповнення доходної частини місцевого бюджету, беручи до уваги пропозиції комісії з питань законності, громадського порядку і боротьби зі злочинністю, комісії з питань культурного, соціально-економічного розвитку, фінансів і бюджету, Кременецька міська рада

В И Р І Ш И Л А:

1. Встановити на території м. Кременець на 2017 рік наступні місцеві податки і збори:

1) податок на майно:

а) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

- для об’єктів житлової нерухомості;

- для об’єктів нежитлової нерухомості;

б) транспортний податок;

в) плата за землю (земельний податок);

2) єдиний податок;

      3) туристичний збір;

      4) збір за паркування автотранспорту.          

2. Затвердити Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (додаток 1).

            3. Затвердити Положення про транспортний податок (додаток 2).

            4. Затвердити Положення про плату за землю (земельний податок) (додаток 3).

            5. Затвердити Положення про єдиний податок (додаток 4).

            6. Затвердити Положення про туристичний збір (додаток 5).

            7. Затвердити Положення про збір за паркування автотранспорту (Додаток 6).  

            8. Рішення набирає чинності з дня його оприлюднення, шляхом розміщення на сайті міської ради (повний текст) та опублікування у районній газеті «Діалог» (скорочений текст).

            9. Копію рішення надіслати Кременецькій ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області.

            10. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови згідно з розподілом обов’язків.


Міський голова                                                                                               О. А. КОВАЛЬЧУК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1                                                                                                                                   до рішення Кременецької міської ради

від 07 липня 2016  №                                                                                                                                          

 

ПОЛОЖЕННЯ

про податок  на нерухоме майно, відмінне  від земельної ділянки

І. Загальні положення

1. Податок на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки встановлюється на 2017 рік на підставі ст.ст. 10, ст. 266 Податкового Кодексу України на території Кременецької міської ради.

ІІ. Платники податку

1. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

2. Визначення платників податку в разі перебування об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

ІІІ. Об’єкт оподаткування

1. Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

2. Не є об’єктом оподаткування:

а) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки;

ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;

д) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину;

е) об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

з) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств;

и) об’єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об’єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг.

3. Об’єктами житлової нерухомості є:

1)       будівлі, віднесені до житлового фонду:

а) житловий будинок (садибного типу та квартирного типу);           б) прибудова до житлового будинку;

в) квартира;                 г) котедж;               д) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах;

2) садовий будинок (сезонного використання);

3) дачний будинок.

4. Об’єктами нежитлової нерухомості є:

1) будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

2) будівлі офісні – фінансового обслуговування, адміністративно-побутові, для конторських та адміністративних цілей;

3) будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

4) гаражі – наземні й підземні гаражі, криті автомобільні стоянки;

5) будівлі для публічних виступів – казино, ігорні будинки;

6) господарські (присадибні) будівлі (допоміжні приміщення) – сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

7) інші будівлі, не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

ІV. База оподаткування

1. Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

2. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

3. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

V. Пільги зі сплати податку

1. База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 (60) кв. метрів; 

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 (120) кв. метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів;

г) для всієї площі квартири/житлового будинку, що належить учаснику антитерористичної операції та членам сімей загиблих учасників антитерористичної операції на праві власності, але не більше одного об’єкта.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

2. Оподаткуванню не підлягають:

а) господарські (присадибні) будівлі – сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції та інші приміщення, що використовуються як допоміжні до житлових приміщень;

б) житлові будинки, квартири, кімнати у комунальних квартирах, належні двом чи одному із подружжя, сім’я якого у встановленому порядку отримує допомогу як малозабезпечена, якщо площа об’єктів житлової нерухомості не перевищує 200 кв. м.

в) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також державних цільових фондів, фінансування яких здійснюється за рахунок страхових внесків.

4. Пільги зі сплати податку з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не  надаються на:

1) об’єкт/об’єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, передбаченої пунктом 1 цього Розділу;

2) об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

5. Копія рішення міської ради про встановлення додаткових пільг, передбачених цих Розділом надсилається до 1 лютого поточного року відповідному контролюючому органу.

VI. Ставка податку

1.Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування в таких розмірах:

1) для об’єктів житлової нерухомості (будівлі, віднесені до житлового фонду; садовий будинок (сезонного використання); дачний будинок) –  0,3 % мін. з/п.        

2) для об’єктів нежитлової нерухомості:

а) будівлі готельні - 0,6 % мін. з/п;

б) торговельні – 1,2 % мін. з/п;

в) будівлі офісні – 2 % мін. з/п;

г) гаражі – 0,4 % мін. з/п;   

г) будівлі для публічних виступів – 3 % мін. з/п;       

е)  інші будівлі – 0,6 % мін. з/п.

VII. Податковий період

 1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

VIII. Порядок обчислення суми податку

1. Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» пункту 1 Розділу V цього Порядку, та пільги з оподаткування, у разі її встановлення, а також відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об’єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» пункту 1, підпункту «а» пункту 3 Розділу V цього Порядку, та пільги з оподаткування, у разі її встановлення, а також відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об’єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" пункту 1 Розділу V цього Порядку, та пільги з оподаткування, у разі її встановлення, а також відповідної ставки податку;

г)  сума податку, обчислена з урахуванням пунктів 2 і 3 цього Розділу, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пунктом 1 цього Розділу, та відповідні платіжні реквізити міської ради за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в 10-денний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

3. Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

- об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

- розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

- права на користування пільгою із сплати податку;

- розміру ставки податку;

- нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

4.Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані щоквартально у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об’єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5. Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою – платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

ІХ. Порядок обчислення сум податку в разі зміни власника

 об’єкта оподаткування податком

1. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника — починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

2. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Х. Порядок сплати податку

1.Податок сплачується за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

ХІ. Строки сплати податку

11.1. Податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Міський голова                                                                                                                           О. А. Ковальчук

Додаток 2                                                                                                                                   до рішення Кременецької міської ради

від   07 липня  2016 року  №                                                                                                                                          

ПОЛОЖЕННЯ

про транспортний податок

І. Загальні положення

1. Транспортний податок встановлюється на 2017 рік на підставі ст.ст. 10, ст. 267 Податкового Кодексу України на території Кременецької міської ради.

ІІ. Платники податку

1. Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до Розділу ІІІ цього Положення є об’єктами оподаткування.

ІІІ. Об’єкт оподаткування

1. Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

ІV. База оподаткування

1. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до Розділу ІІІ цього Положення.

V. Ставка податку

1. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до Розділу ІІІ цього Положення.

VI. Податковий період

1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

VII. Порядок обчислення суми податку

1. Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам − нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об’єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

3. Органи внутрішніх справ зобов’язані до 1 квітня 2017 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об’єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

З 1 квітня 2017 року органи внутрішніх справ зобов’язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

4. Платники податку − юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою − платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

5. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником − починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об’єкт.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

6. За об’єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

VІІІ. Порядок сплати податку

1.                Податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

ІХ. Строки сплати податку

1. Транспортний податок сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Міський голова                                                                                                                               О. А. Ковальчук

Додаток 3                                                                                                                                   до рішення Кременецької міської ради

                                                                                від   07 липня  2016 року  №    

ПОЛОЖЕННЯ

про плату за землю (земельний податок)

І. Загальні положення

1. Плата за землю (земельний податок) встановлюється на 2017рік на підставі ст.ст. 10, ст. 269-289 Податкового Кодексу України на території Кременецької міської ради.

ІІ. Платники податку

1. Платниками земельного податку є:

1) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2) землекористувачі.

2. Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV Податкового Кодексу України.

ІІІ. Об’єкт оподаткування

1. Об’єктами оподаткування земельним податком є :

1) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

2) земельні частки (паї), які перебувають у власності.

2. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податком:

1) сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безу-мовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

2) землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

3) земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

4) землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди, захисні насадження, шумові екрани, очисні споруди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, склади, гаражі, резервуари для зберігання пали-вно-мастильних матеріалів, комплекси для зважування великогабаритного транспорту, виробничі бази, штучні та ін. споруди, що перебувають у державній власності, власності державних підприємств або влас-ності господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 % акцій (часток, паїв) належить державі;

5) земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградн. до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

6) земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;

7) земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, користуються приміщеннями та прилеглими до них земельними ділянками на безоплатній основі;

8) земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.

ІV. База оподаткування

1. Базою оподаткування земельним податком є:

а) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

б) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

V. Ставка податку

1. Ставка зем. податку – визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.

2. Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), встановлюється у розмірі:

1) 0,03 % від їх нормативної грошової оцінки для земельних ділянок житлової та громадської забудови усіх форм власності, що використовуються в некомерційних цілях;

2) 1,5 % від їх нормативної грошової оцінки  для земельних ділянок промисловості;

3) 1,5 % від їх нормативної грошової оцінки для земельних ділянок транспорту;

4) 2 % від їх нормативної грошової оцінки  для земельних ділянок зв’язку, енергетики;

5) 1 % від їх нормативної грошової оцінки  для земельних ділянок оборони та іншого призначення;

6) 0,2 % від їх нормативної грошової оцінки  для земельних ділянок  сільськогосподарського призначення;

7) 1 % від їх нормативної грошової оцінки для земельних ділянок оздоровчого та рекреаційного призначення;

8)1,5 % від їх нормативної грошової оцінки для земельних ділянок житлово-громадської забудови, лісогосподарського призначення, водного фонду, що використовується в комерційних цілях.

3. Ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) встановлюється у розмірі 12 % від їх нормативної грошової оцінки.

VI. Пільги зі сплати податку

1. Від сплати земельного податку звільняються фізичні особи:

1) інваліди першої і другої групи;

2) фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

3) пенсіонери (за віком);

4) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

5) фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

2. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 1 цього розділу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

1) для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

2) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

3) для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

4) для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

5) для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

3. Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку.

4. Від сплати земельного податку звільняються юридичні особи:

1) санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;

2) громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається уповноваженим органом відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов’язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно із законодавством;

3) бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

4) дошкільні, позашкільні та загальноосвітні навчальні заклади державної та комунальної власності, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також відповідних фондів;

5) дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади;

6) органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації комунальної форми власності.

Додатково від сплати земельного податку звільняються, ботанічні сади,  підприємства, установи, організації тощо, у власності чи користуванні яких перебувають землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також історико-культурного призначення.

5. Якщо право на пільгу виникає у платника податку протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

6. Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренди) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від їх форм власності і джерел фінансування.

VIІ. Податковий період

1.       Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

2.       Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

VIIІ. Порядок обчислення плати податку

1. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

3. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

4. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

5. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 Податкового Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

6. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

7. Юридична особа зменшує податкові зобов'язання із земельного податку на суму пільг, які надаються фі-зичним особам відповідно до пункту 281.1 статті 281 Податкового Кодексу за земельні ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні і входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи.

Такий порядок також поширюється на визначення податкових зобов'язань із земельного податку юридич-ною особою за земельні ділянки, які відведені в порядку, встановленому Законом України «Про основи соці-альної захищеності інвалідів в Україні» для безоплатного паркування (зберігання) легкових автомобілів, якими керують інваліди з ураженням опорно-рухового апарату, члени їх сімей, яким відповідно до порядку за без-печення інвалідів автомобілями передано право керування автомобілем, та законні представники недієздатних інвалідів або дітей-інвалідів, які перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового апарату.

ІХ. Порядок сплати податку

1. Податок сплачується за місцезнаходженням об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Х. Строки сплати податку

1. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

2. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

3. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

4. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

5. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може спла-чуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових пла-тежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу.

6. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

7. У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

8. Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Міський голова                                                                                                               О. А. Ковальчук

 

 

Додаток 4                                                                                                                                 до рішення Кременецької міської ради

від   07 липня  2016 року  №    

                                                                                                                                        

ПОЛОЖЕННЯ

про єдиний податок

І. Загальні положення

1. Єдиний податок встановлюється на 2017 рік на підставі ст.ст. 10, 291 – 300 Податкового Кодексу України на території Кременецької міської ради.

ІІ. Платники податку

1. Суб'єкти  господарювання,  які  застосовують  спрощену  систему оподаткування,  обліку та звітності,  поділяються на  такі  групи платників єдиного податку:

1) перша група – фізичні особи-підприємці, які  не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торгівельних місць на ринках та/або провадять  господарську діяльність  з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких  протягом календарного року не перевищує 300 000 гривень.

2) друга група -  фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного  господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують  працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.

До цієї групи не належать фізичні особи-підприємці, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до 3-ї групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група – сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка с/г товаро-виробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або не перевищує 75 %.

2. При розрахунку загальної кількості осіб, які  перебувають у трудових відносинах з платником  єдиного податку -  фізичною особою, не враховуються наймані  працівники,  які  перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю  і  пологами  та  у  відпустці  по  догляду  за дитиною до досягнення нею передбаченого  законодавством віку.

При розрахунку середньооблікової кількості працівників застосовується визначення, встановлене Податковим кодексом України.              

3. У селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) з племінної справи у тваринництві до продукції власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника також належать племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) із племінної справи у тваринництві та реалізовані вітчизняним підприємствам для осіменіння маточного поголів’я тварин.

4. Якщо сільськогосподарський товаровиробник утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75 % за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на:

а) усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються;

б) кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу;

в) особу, утворену шляхом перетворення.

Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття або приєднання, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які беруть участь у їх утворенні, дорівнює або перевищує 75 %.

Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом перетворення платника податку, можуть бути платниками податку в рік перетворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 %.

Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом поділу або виділення, можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 %.

Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податк. (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 %";

5. Не можуть бути платниками єдиного податку 1-ї – 3-ї груп:

1) суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

а) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);

б) обмін іноземної валюти;

в) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-масти-льних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

г) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

д) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;

е) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III Податкового Кодексу;

є) діяльність з управління підприємствами;

ж) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);

з) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

і) діяльність  з організації, проведення гастрольних заходів;

2) фізичні особи-підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту;

3) фізичні особи-підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 ге-ктара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежит-лові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;

4)  страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, ін. фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;

5) суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;

6) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

7) фізичні та юридичні особи – нерезиденти;

8) суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

6. Не можуть бути платниками єдиного податку 4-ї групи:

1) суб’єкти господарювання, у яких понад 50 % доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);

2) суб’єкти господарювання, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 − 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;

3) суб’єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

7. Платники єдиного  податку  1-ї – 3-ї груп повинні здійснювати  розрахунки  за  відвантажені  товари  (виконані   роботи,   надані  послуги)    виключно   в   грошовій   формі  (готівковій   та/або  безготівковій).

ІІІ. Об’єкт оподаткування.

1. Об’єктом оподаткування платника єдиного податку першої – третьої груп є дохід.

Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.

Доходом платника єдиного податку 1-ї – 3-ї груп є:

1) для фізичної особи-підприємця  –  дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній частиною 3 цього розділу. При цьому до доходу  не включаються отримані пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані  від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

2) для юридичної особи –  будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень  такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 3 цього розділу.

2. При продажу основних засобів юридичними особами - платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.

Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.

3. До суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), якими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та ін. письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або ін. компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених Податковим Кодексом.

4. У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

5. Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених Податковим Кодексом.

У разі здійснення торгівлі товарами або послугами з використанням торговельних автоматів чи ін. подібного об-ладнання, що не передбачає наявності реєстратора розрахункових операцій, датою отримання доходу вважається да-та вилучення з таких торговельних апаратів та/або подібного обладнання грошової виручки. Якщо торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України.

6. Не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону.

7. До складу доходу, визначеного цим розділом не включаються:

1) суми податку на додану вартість;

2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;

3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;

4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;

5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;

6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших по-датків і зборів, встановлених Податковим Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця;

7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених Податковим Кодексом;

8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;

9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених Податковим Кодексом, та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів;

10) дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному Податковим Кодексом.

8. При визначенні обсягу доходу, що дає право суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді, не включається дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди.

9. Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають право платники єдиного податку за умови не перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку. При цьому якщо протягом календарного року платники першої і другої груп використали право на застосування іншої ставки єдиного податку у зв’язку з перевищенням обсягу доходу, встановленого для відповідної групи, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році такі платники мають за умови не перевищення ними протягом року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 1 Розділу ІІ даного Положення.

IV. База оподаткування.

1. Базою оподаткування податком для платників єдиного податку першої - третьої груп є вартісне вираження обсягу доходу платника єдиного податку отриманого протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі.

2. Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподар-ських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ цього Кодексу.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова оцінка ріллі в місті, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Податкового Кодексу України.

V. Ставки податку та порядок їх обчислення.

1. Ставки  єдиного  податку  для платників першої-другої груп встановлюються у  відсотках  (фіксовані ставки)   до   розміру  мінімальної  заробітної  плати (далі – мін. з/п), встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та третьої групи – у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксована  ставка   єдиного   податку  на 2017 рік для  фізичних осіб - підприємців,  які здійснюють господарсь-ку діяльність,   залежно від  виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний  місяць, встановлюється:

- для першої групи платників єдиного податку – 10 % розміру мін. з/п.;

- для другої групи платників єдиного податку – 20 % розміру мін. з/п.

2. Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 % доходу – у разі сплати податку на додану вартість;

2) 5 % доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

                Для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі, визначеному підпунктом 2 даного пункту.

4. Для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи – підприємці) ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 12, і 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового Кодексу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;

5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1, 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового Кодексу відповідно.

5. Для платників третьої групи (юридичні особи) ставки єдиного податку встановлюються у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 2 цього Розділу:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпункті 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового Кодексу;

2) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу;

3) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

6. У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максим. розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.

7. Ставки, встановлені пунктами 2-5 цього Розділу застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 293.8 статті 293 Податкового Кодексу.

8. Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок єдиного податку визначається пунктом 293.9 статті 293 Податкового Кодексу.

VІ. Податковий період.

1. Для платників єдиного податку  першої, другої та четвертої груп податковим (звітним) періодом  є  календарний рік.

Для платників єдиного податку третьої групи податковим (звітним) періодом є  календарний квартал.

2. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Попередній податковий (звітний) рік для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників – період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року.

Податковий (звітний) період для сільськогосподарських товаровиробників, що ліквідуються, – період з початку року до їх фактичного припинення. 

3. Для суб'єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

4. Для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб - підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку.

Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб'єктів господарювання (новостворених), які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.

5. Для суб'єктів господарювання, які утворюються в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли до такої реорганізації, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому погашено такі податкові зобов'язання чи податковий борг і подано заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування.

6. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.

7. У разі зміни податкової адреси платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо зміни податкової адреси.

VІІ. Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку.

1. Платники єдиного податку  першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше  20 числа поточного місяця (включно).

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

2. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

3. Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

4. Сплата єдиного податку платниками першої – третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

5. Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

6. Помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому Податковим Кодексом.

7. Єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

8. У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

У разі анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу податкові зобов’язання зі сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому проведено анулювання реєстрації.

9. Платники єдиного падку четвертої групи здійснюють обчислення та сплату податку відповідно до пункту 292-1.3 статті 292-1, пункту 295.9 статті 295 Податкового Кодексу.

VІІІ. Строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

1. Платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 пункту 296.1 статті 296 Податкового Кодексу.

2.  Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 1 розділу VІІ цього Положення.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 Податкового Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої групи.

3. Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

4. Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.

5. Особливості подання податкових декларацій визначаються пунктом 296.5 статті 296 Податкового Кодексу.

6. Сума перевищення обсягу доходу відображається у податковій декларації за податковий (звітний) період, у якому відбулось таке перевищення. При цьому отримана сума перевищення доходу, встановленого для платників єдиного податку першої і другої груп, не включається до обсягу доходу, з якого сплачується наступна обрана ставка такими платниками єдиного податку.

7. Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 цієї статті. Уточнююча податкова декларація подається у порядку, встановленому цим Кодексом.

8. Платники єдиного податку для отримання довідки про доходи мають право подати до контролюючого органу податкову декларацію за інший, ніж квартальний (річний) податковий (звітний) період, що не звільняє такого платника податку від обов'язку подання податкової декларації у строк, встановлений для квартального (річного) податкового (звітного) періоду. Така податкова декларація складається з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 статті 296 Податкового Кодексу та не є підставою для нарахування та/або сплати податкового зобов'язання.

9. Особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку визначається статтею 297 Податкового Кодексу.

Міський голова                                                                                                                            О. А. Ковальчук

Додаток 5                                                                                   до рішення Кременецької міської ради

від   07 липня  2016 року  №                                         

ПОЛОЖЕННЯ

про туристичний збір

І. Загальні  положення

1. Туристичний збір справляється у 2017 році на території м. Кременець відповідно до ст.267 Податк. кодексу України.

1. Положення про туристичний збір є обов’язковим до виконання юридичними особами їх філіями (відділеннями, представництвами), фізичними особами-підприємцями, громадянами України, іноземцями, а також особами без громадянства, які надають та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

ІІ. Платники збору

1. Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію м. Кременець  та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

2. Платниками збору не можуть бути особи, які:

а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму,  у м. Кременець;

б) особи, які прибули у відрядження;

в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

г) ветерани війни;

ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

д) особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профі-лактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

е) діти віком до 18 років;

є)  дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.

ІІІ. Об’єкт і база оподаткування збором

1. Базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях, визначених розділом ІV цього Положення, за вирахуванням податку на додану вартість.

2. До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду.

ІV. Податкові агенти

1. Справляння збору  здійснюється:

а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються Кременецькою міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з Кременецькою сільською радою.

2. Перелік податкових агентів визначено додатком 1 до даного Положення.

V. Ставка збору

1. Ставка збору встановлюється у розмірі 1 відсотка до бази справляння збору, визначеної розділом ІІІ цього Положення.

VІ. Порядок обчислення збору

1. Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.

VІІ. Податковий період

1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

VІІІ. Строк та порядок сплати збору

1. Сума туристичного збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк, за місцезнаходженням податкових агентів.

2. Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов'язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору у контролюючому органі за місцезнаходженням підрозділу.

Міський голова                                                                                                                             О. А. Ковальчук

Додаток 1                                                                                 до Положення про туристичний збір, затвердженого рішенням Кременецької міської ради

від   07 липня 2016 року  №

                                                                             

Перелік податкових агентів,
які здійснюють справляння туристичного збору у м. Кременець

1. Адміністрація готелю «Калина» по вул. Дубенська, 175 Б;
2. Адміністрація готелю «Кремінь» по вул. 107-ї Кременецької дивізії, 32;
3. Адміністрація готелю «Едем» по вул. О. Лятуринської, 15/2;
4. Адміністрація готелю  «Універсал сервіс» по вул. Вокзальна, 2;
5. Адміністрація готелю «Віка» по вул. Дубенська, 53;
6. Адміністрація готелю  «Омета» по вул. 107-ї Кременецької дивізії, 3;
7. Адміністрація готелю «Острів» по вул. Дубенська, 145-А;

8. Адміністрація готелю «Старе місто» по вул. Т. Шевченка, 15 А.


  Міський голова                                                                                                                                   О. А. Ковальчук

Додаток 6                                                                                   до рішення Кременецької міської ради

від   07 липня  2016 року  №                                         

П О Л О Ж Е Н Н Я

про збір за місця для паркування транспортних засобів

1. Загальні положення

1.1.Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів (далі — Положення) визначає порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста Кременець (далі збір).

1.2.Положення розроблено відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 268-1 Податкового кодексу України, ст. 30 Закону України від «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та інших законодавчих актів.

1.3.Збір за місця для паркування транспортних засобів — це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету.

2.Платники збору

2.1. Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням Кременецької міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

2.2.Платник збору, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці не за місцем реєстрації такого платника збору, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як платника збору в органі державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

3.Об’єкт оподаткування

3.1. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

4. База оподаткування збору.

4.1. Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

4.2. База оподаткування зменшується на площу земельної ділянки, відведену для безоплатного паркування легкових автомобілів, якими керують інваліди з ураженням опорно-рухового апарату, члени їхніх сімей, яким відповідно до порядку забезпечення інвалідів автомобілями передано право керування автомобілем, та законні представники недієздатних інвалідів або дітей-інвалідів, які перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового апарату, а також для безоплатного паркування транспортних засобів, що належать підприємствам, установам, організаціям громадських організацій Інвалідів та сфери соціального захисту населення і перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового апарату.

5.  Ставки збору

5.1. Ставка збору встановлюється за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі 0,03 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

  Міський голова                                                                                                                              О. А. Ковальчук